Бакота

 

Здається, я знайшла звідки ллється українська енергія, де б’ється серце України. Що народжує і вінами розповсюджує на інщі землі справжню українську кров.

 Поділля. Неймовірні місця!  Уся земля немов промовляє до мене українською. Спочатку я почала молитися, потім думати і, як слідство, говорити українською. Невимушено, а природно, немов якась сила, енергія тої землі увійшла у мене і я почала розуміти її мову, мистецтво, літературу. Пригадала слова пісні: «Там у Поділлі – чорна, гаряча земля». І ця земля немов обпекла мене своїм подихом.

А які там трави! Боже милостивий! Таких я не бачила із дитинства! Все квітне пахне, входить до нутрощів, наповнюючи їх сонцем, медом, кольорами. Коктейль із сонця і трав поглинає і наповнює новим поглядом і новим смислом. Там вода, прозора і чиста, обіймає, прохолода робить думки ясними і чистими. Радість селиться у серці. Все зайве відпадає, як лушпиння, і от ти – справжній, оновлений, впевнений. Несамовита природа!

На подив тут усе нагадує Кримські землі. Сонце, ніби сплітається із травами, роблячи повітря густим та п’янким. Пахне схоже, як у Кримських горах: луками, камінням, тільки вода прісна і така ж чиста. Джерела просто таки б’ють із под землі, немов молочні ріки матері землі. Все це має неймовірно цілющу силу для людини, все наповнене енергією життя, подиху, пульсу.

Височенні зелені пагорби зриваються стрімко у води Дністра, що розлився наче море, велично згинаючись посеред них, наче великий старовинний змій. Коли пливеш, наче м’яке масло ріжешь.

Яка там тиша! Дружня, таємнича, можливо, урочиста! Ліси там: здорові, сильні і могутні дерева живуть. А як може бути інакше?! У всьому відчувається природна, ніким не знівечена, чиста енергія, єдність усього живого, що там живе і дає силу один одному до життя.

Чисте Поділля. Сильні місця!